Податки: чи завжди правий кесар
ГРОШІ
З 1991 року в Україні, час від часу, анонсують податкові реформи. Завжди багато галасу навколо оподаткування ФОПів, розмірів ставок, на виборах лунають заклики щодо запровадження податкових канікул. Однак, змін в реальному житті немає, підприємці шукають можливостей оптимізації, а податкові фараони будують власні багатоповерхові маєтки
Аналізуючи гарячі дискусії щодо податків в Україні, в мене завжди було відчуття що "ситий голодного не розуміє". Підприємництво досить складна і ризикова діяльність, більшість підприємців не стільки заробляє, скільки витрачає, багато банкрутств та втрат вбивають бізнеси більшості громадян, тому податки мають не лякати, а стимулювати людей пробувати розгорнути власну справу.
Натомість, маємо справу з каральною системою, таке враження, що ти всім винен вже по факту реєстрації. Крім того, цікавим фактом є вимога сплати податків навіть за умов відсутності доходів, Тобто податок на "щось", сплату частини від отриманого, перетворюється на вартість спроби займатися бізнесом. Сажімо так, людина купила 100 кіло яблук, орендувала кіоск, а згодом кіоск спалили, яблука згнили, а податки платити все одно треба :)
Така байдужість від держави, провокує людей до уникання підприємницької діяльності чи до приховування доходів, чиновники не можуть повірити що простота, легкість та доступність податкової системи збільшить кількість підприємців, а відтак, надходження до бюджету будуть зростати. Важливо стимулювати бізнес, а не душити його в зародку.
Така ситуація була до березня 2020 року. Вирішити її не вдалося. Всі сміливі реформи існували виключно в дискусіях та на папері. Таке зволікання привели до погіршення податкової системи внаслідок епідемії ковіду з березня 2020 року, а згодом початок війни з 24 лютого 2022 року. Так, втрати надходжень до бюджету податків за підсумком 2022 року становить 500-600 млрд. гривень, що провокує державні органи до вигадування нових каральних заходів до збільшенню надходжень до бюджету.
Як каже один з відомих ворогів вільного підприємництва Данило Гетманцев: "потрібно обшипувати гусака так, щоб він не кричав". Але чи буде вдосталь гусаків, чи більшість вже давно за кордоном. Питань більше, ніж відповідей. Ніхто не буде інвестувати в країну, яка в стані війни, чи навіть якщо цей стан перейде до "замороженого" конфлікту. В Україні стає все більше літніх людей, пенсіонерів, непрацездатних, в тому числі інвалідів війни, а за чий рахунок тоді підіймати економіку країни?
Може общипати як гусаків чинодралів, податківців, митників, будівельну мафію, олігархів та їхніх поплічників, які заробляють на схемах відмивання коштів з бюджету та різних хабарях та поборах за "вирішення питань"? Ні, небожителів важко дістати, та й хто ж це буде робити, коли вони, чи їхні посіпаки при владі.
ГО "Ціна держави" провели дослідження, яке чітко з'ясувало причини проблем в податковій системі України і тотального небажання громадян сплачувати податки: 80,3% громадян не бажають платити, бо мають низькі доходи; 73,6% переконані що отримані до бюджету кошти крадуть або марно тратять; 65,8% незадоволені, що не мають впливу на те куди розподіляють отримані податки; 59,8% не бажають платити через низьку якість державних послуг; 56,6% впевнені що інші громадяни, наближені до влади чи бізнес-еліти ухиляються від податків.
За таких умов, постає диллема: чи продовжувати практику карального підходу до оподаткування та пресувати малий бізнес та пересічних громадян, чи все ж спромогтися вперше за роки Незалежності, до прозорої та стимулюючої системи податків, яка стимулює бізнес, створює реальне підґрунтя виходу з тіні більшості підприємців країни.